Основи ШВЛ. Режими вентиляції легень

Методи штучної вентиляції легенів

Існує два методи ШВЛ:

1. Неінвазивна штучна вентиляція легень: пацієнту допомагають дихати від апарату штучної вентиляції легень через дихальну маску.
2. Інвазивна штучна вентиляція легень: пацієнту необхідно інтубувати дихальну трубку в дихальні шляхи, а до трубки під'єднують апарат штучної вентиляції легень для підтримання дихання пацієнта.

Коли використовується ШВЛ

До ШВЛ вдаються в тих випадках, коли легені більше не можуть самостійно вдихати достатньо кисню і видихати вуглекислий газ. У цьому разі ШВЛ апарати замінюють функції дихальної системи.

Автор інфографіки - Елеонор Лутц

Основні режими ШВЛ

Різні режими механічної вентиляції легень відіграють велику роль у підтримці дихання, стабілізації стану пацієнта та забезпеченні тиску для запобігання колапсу альвеол. Існує кілька режимів ШВЛ із двома областями управління: тиск та об'єм.

Вентиляція з контролем тиску (PCV)

Вентиляція з контролем тиску - це особливий вид допоміжного дихання, за якого тиск на вдиху пацієнта задається заздалегідь. Цей режим вентиляції легень забезпечує об'єм повітря, який залежить від піддатливості легень та опору альвеол з одного боку та величини тиску і часу вдиху з іншого.

PCV - одна з найбільш ефективних систем вентиляції з обмеженням тиску, яка регулярно використовується на початкових етапах виходжування новонароджених. Також методика рекомендується різними центрами для профілактики лобарної емфіземи. Хоча PCV знижує ризик баротравми, під час її використання у пацієнтів із гострим респіраторним дистрес-синдромом (ГРДС) можуть виникнути труднощі із забезпеченням достатнього приливного об'єму. Крім того, неправильне налаштування цього апарату може призвести до гіпоксії та пригнічення дихання. 

Вентиляція з контролем об'єму (VCV)

Режим вентиляції легенів, за якого задають припливний об'єм, який має бути забезпечений за певний проміжок часу, - це вентиляція з контролем об'єму. Вона зазвичай простіша і зрозуміліша для більшості практикуючих лікарів, які тільки починають використовувати допоміжну циркуляцію повітря. У цьому випадку загальна вентиляція завжди задана, об'єм вдихуваного повітря постійний, але інспіраторний тиск нестабільний. 

У більшості випадків VCV широко використовується в анестезіології, або в режимі допоміжного управління (AC), або в режимі безперервної примусової вентиляції (CMV). 

Через збільшення пікового тиску за постійного і точного дихального об'єму він може спричинити нерівномірний газорозподіл і волюмотравму.

Схема потоку тиску та об'єму за різних способів управління вдихом:  VCV і PCV

Вентиляція з підтримкою тиску (PSV)

Особливий режим ШВЛ із позитивним тиском, що вимагає від пацієнта ініціації кожного вдиху. Цей вид допоміжного дихання може здійснюватися як за допомогою інтубації (інвазивна), так і за допомогою маскової (неінвазивна) схеми вентиляції. 

PSV включає в себе встановлення максимального тиску, який зазвичай вказує на швидкість вентиляційного потоку. 

У режимі PSV всі вдихи розпочаті та завершені пацієнтом, а апарат ШВЛ піднімає тиск до певного рівня у відповідь на кожну дихальну спробу від пацієнта. 

Вентиляція з обмеженням тиску і тимчасовим циклом

Ще один режим ШВЛ (аналогічний апарату ШВЛ із контролем тиску) - це ШВЛ із часовим циклом. У цьому режимі використовується заздалегідь визначений піковий тиск і певний об'єм газу протягом тривалого періоду часу. Під час вдиху вентилятор забезпечує постійний потік повітря до пацієнта. 

Синхронізована переривчаста примусова вентиляція (SIMV)

Це унікальний режим механічної вентиляції, який забезпечує фіксований приливний об'єм із заданою частотою. SIMV виробляє обов'язковий вдих, який подається в той самий момент, коли пацієнт починає робити вдих (спонтанний вдих).

SIMV здебільшого потрібен людям із хронічною обструктивною хворобою легень (ХОЗЛ), нервово-м'язовими розладами або ГРДС, і його використовують поряд із вентиляцією з підтримкою тиском. 

Цей метод вентиляції пов'язаний із ризиком гіпервентиляції, вимагає багато часу і може викликати інфекцію, баротравму або серцеву аритмію.

Саморегульована вентиляція (SAV)

Саморегульована вентиляція - це ШВЛ режим, який за допомогою датчиків постійно змінює потік повітря залежно від зміни його властивостей. За допомогою цієї технології гарантується комфорт у приміщенні, поліпшення систем повітрообміну та екологічна стійкість. Найчастіше це дає змогу дуже гнучко змінювати параметри роботи вентилятора, а також м'яко поєднуватися з широким спектром умов.

Також відомі такі новітні режими вентиляції легень:

• пропорційна підтримка тиском (proportional pressure support - PPS; proportional assist ventilation - PAV);
• адаптивна допоміжна вентиляція (adaptive support ventilation - ASV);
• нейро-контрольована респіраторна підтримка (neurally adjusted ventilatory assist - NAVA);
• вентиляція з двофазним позитивним тиском (bi-level positive airway pressure - BIPAP);
• вентиляція, контрольована за об'ємом, з регуляцією тиску (pressure regulated volume control - PRVC).

Висновок 

Різні режими ШВЛ використовуються в реанімації, в терапевтичній допомозі, після операцій. Вибір відповідного режиму вентиляції залежить від переносимості пацієнта, основних проблем і медичних цілей. 

Прогрес у галузі систем вентиляції був величезний, і зараз виробники пропонують різні модифікації, які покращують результати і роблять процес вентиляції максимально комфортним і ефективним для пацієнта. 

Ознайомитися з різним обладнанням для ШВЛ ви можете у нас на сайті