Класифікація рентгенівських систем: види, конструкція та клінічне призначення
Огляд класифікації, конструктивних особливостей та сфер застосування сучасних рентгенівських систем допоможе медичним закладам обрати оптимальне обладнання з урахуванням клінічних задач і технічних вимог.
Рентгенівська система – це комплекс обладнання, призначений для отримання знімків внутрішніх структур організму людини для аналізу, діагностики та планування лікування. Принцип роботи апаратів полягає в генерації рентгенівського випромінювання, його проходження крізь тканини тіла та фіксації результату на плівці (аналогові системи) або плоскопанельному детекторі (цифрові системи). Сучасна медицина невпинно підвищує вимоги до точності діагностики, що стимулює постійну еволюцію технологій. Саме цей запит на якісну та безпечну візуалізацію призвів до поділу універсального обладнання на спеціалізовані класи рентгенапаратів, кожен з яких вирішує конкретні клінічні завдання.
Нижче ви дізнаєтеся про:
- Базові принципи класифікації рентгенобладнання.
- Конструктивні типи рентгенапаратів.
- Сфери клінічного застосування рентгенів.
Базові принципи класифікації рентгенобладнання
З метою категоризації різноманіття апаратів використовую чотири основні підходи до поділу: за способом детектування, за клінічним призначенням, конфігурацією та мобільністю.
1. За способом детектування
Аналогові системи потребують плівки та хімічної обробки для проявлення зображень, що суттєво впливає на роздільну здатність та здоров’я як пацієнта, так і персоналу.
Цифрові системи використовують цифрові детектори для створення знімка шляхом перетворення рентгенівського випромінювання на цифровий сигнал. Цей спосіб дозволяє моментально отримати зображення, передати його в інформаційну систему та обробити на робочій станції, при цьому, з меншою дозою опромінення в порівнянні з аналоговим методом отримання зображення.
2. За методом дослідження
Апарати діляться на системи загального профілю (універсальні рішення для зйомки кісток, легень, черевної порожнини) та спеціалізовані вузькопрофільні пристрої, розроблені під конкретну анатомічну ділянку (мамографи, стоматологічні ортопантомографи тощо).
3. За конфігурацією
Ця класифікація визначає функціональні можливості стаціонарного комплексу:
- На 2 робочі місця. Золотий стандарт для загальної рентгенографії. Дозволяє виконувати статичні знімки за допомогою рентгенпрозорого столу та вертикальної Баккі-стійки.
- На 3 робочі місця. Розширений діагностичний комплекс. Окрім статичних знімків, він дозволяє проводити рентгеноскопію (флюороскопію) – дослідження процесів у режимі реального часу.
4. За мобільністю
Основна відмінність базується на можливості пересування обладнання:
- Стаціонарні. Монтуються у спеціально підготовленому приміщенні та не можуть бути переміщені без демонтажу.
- Мобільні. Оснащені колісною базою або є переносними, що дозволяє проводити діагностику в будь-якій точці лікарні або за її межами.
Конструктивні типи рентгенапаратів
![]() |
![]() |
![]() |
1. Стаціонарні (класичні) системи
Це фундаментальне обладнання для рентген-кабінетів, яке монтується на тривалий термін. За типом механіки та кріплення вони поділяються на:
- Стельові системи. Рентгенівська трубка кріпиться на телескопічному підвісі, який рухається по рейках на стелі (поперечний та поздовжній хід).
➱ Особливості: Забезпечує максимальну свободу рухів та позиціонування.
➱ Вимоги: Найскладніша і найдорожча система. Потребує приміщення з високою стелею та посиленими перекриттями для монтажу рейок.
➱ Сфера: Великі діагностичні центри, відділення політравми, стаціонари з високим потоком пацієнтів.
➱ Приклад: Lucerna DR C.
- Підлогові системи. Трубка закріплена на вертикальній колоні, що рухається вздовж столу по рейці на підлозі.
➱ Особливості: Найпопулярніший варіант для стандартних приміщень. Трубка може обертатися, рухатися вертикально та горизонтально.
➱ Нюанс: Має меншу ергономічну свободу пересування, проте значно простіша в монтажі та обслуговуванні.
➱ Сфера: Великі діагностичні центри, відділення політравми, стаціонари з високим потоком пацієнтів.
➱ Приклад: Lucerna DR F, DigiEye 330, DigiEye 350. - Системи типу U-дуга (U-Arm).
➱ Конструкція: Назва походить від форми штатива, де випромінювач і детектор знаходяться на єдиній дузі, що позиціонується навколо пацієнта.
➱ Особливості: Малогабаритне рішення "все в одному", що дозволяє в компактнішому просторі розмістити потужну систему.
➱ Позиціонування пацієнтів: Дозволяють виконувати знімки в положенні стоячи, сидячи або лежачи на каталці, не перекладаючи пацієнта на стіл, що критично важливо при травмах.
➱ Сфера: Рентгенологічні відділення, травмпункти, приватні медичні центри з обмеженою площею.
➱ Приклад: Lucerna U-Arm.
2. Мобільні рішення
Апарати, створені для можливості роботи поза межами рентген-кабінету.
- Палатні (пересувні) апарати. Потужні установки на колісній базі.
➱ Конструкція: Вертикальна колона з трубкою на масивній основі. Задля забезпечення легкості користування та безпеки можуть оснащуватись моторизованим приводом (від вбудованого акумулятора) та сенсорами габаритів ("бамперами"), що автоматично зупиняють прилад при наближенні до перешкоди, щоб уникнути травмування.
➱ Автономність: Просунуті системи працюють від вбудованих акумуляторів, що дозволяє робити серії знімків без підключення до мережі живлення.
➱ Сфера: Відділення інтенсивної терапії, реанімація, відділення невідкладної допомоги, дослідження в палаті.
➱ Тип пацієнтів: Це обладнання для пацієнтів, які не можуть безпечно дістатися до рентген-кабінету. Головна перевага – можливість проведення обстеження безпосередньо біля ліжка хворого.
Хоча мобільні версії зазвичай мають меншу потужність генератора (30–40 кВт) порівняно зі стаціонарними (50–80 кВт), сучасні моделі забезпечують достатню якість для діагностики пневмоній, пневмотораксу чи контролю встановлення катетерів.
➱ Приклад: MobiEye 700, Genève 40M, MatriX DR. - Портативні апарати. Ультракомпактні пристрої, які оператор може переносити в руках (вага до 5 кг).
➱ Конструкція: Мають ергономічний дизайн, що дозволяє з легкістю проводити діагностику в польових умовах.
➱ Продуктивність: Оснащені літієвими батареями, здатними виконувати сотні експозицій на одному заряді. Ідеальні для екстреної медицини, та виїздів.
➱ Сфера: Екстрена медицина, військово-польова хірургія, медицина катастроф.
➱ Приклад: ADX6000FB.
3. Хірургічні системи (С-дуга)
Спеціалізоване обладнання для візуалізації в операційних.
- Мобільні С-дуги: Компактні системи на колесах, які можна переміщати між операційними залами.
➱ Конструкція: Рентгенівська трубка та детектор розташовані на С-подібному штативі, що обертається навколо пацієнта, забезпечуючи візуалізацію в реальному часі.
➱ Моніторинг in real-time: використовуються для висвітлення операційної сцени в режимі реального часу.
➱ Сфера: Операційні блоки в травматології, ортопедії, урології та судинній хірургії.
➱ Приклад: Neeo C-Arm R9, Genève 40M C-Arm.
- Ангіографи: Потужні комплекси, що монтуються в операційній. Вимагають окремого проектування приміщення. Використовуються для складних втручань на серці та судинах.
➱ Сфера: операційні кардіології, судинній хірургії, нейрохірургії
Таким чином, сучасні рентгенівські системи охоплюють широкий спектр рішень — від стаціонарних універсальних комплексів до мобільних і хірургічних установок, що дозволяє підібрати оптимальне обладнання під конкретні клінічні задачі, умови експлуатації та потік пацієнтів. Грамотний вибір рентгенапарата напряму впливає на якість діагностики, безпеку пацієнтів і ефективність роботи медичного персоналу.
Зв'яжіться з нами для консультації та підбору обладнання.
+380 (67) 240-41-96
med@hlr.ua



Будьте першим, хто залишив відгук на “Класифікація рентгенівських систем: види, конструкція та клінічне призначення”