Як обрати рентгенівську систему для медичного закладу: типи, призначення та технічні вимоги

Рентгенівська система – це комплекс обладнання, призначений для отримання знімків внутрішніх структур організму людини для аналізу, діагностики та планування лікування. Принцип роботи апаратів полягає в генерації рентгенівського випромінювання, його проходження крізь тканини тіла та фіксації результату на плівці (аналогові системи) або плоскопанельному детекторі (цифрові системи). Сучасна медицина невпинно підвищує вимоги до точності діагностики, що стимулює постійну еволюцію технологій. Саме цей запит на якісну та безпечну візуалізацію призвів до поділу універсального обладнання на спеціалізовані класи рентгенапаратів, кожен з яких вирішує конкретні клінічні завдання.

Нижче ви дізнаєтеся про:

• Базові принципи класифікації рентгенобладнання.
• Конструктивні типи рентгенапаратів.
• Сфери клінічного застосування рентгенів.
• ★ Бонус! Чек-лист: 5 ключових питань для вибору рентгенівської системи.

Базові принципи класифікації рентгенобладнання

З метою категоризації різноманіття апаратів використовую чотири основні підходи до поділу: за способом детектування, за клінічним призначенням, конфігурацією та мобільністю.

1. За способом детектування

Аналогові системи потребують плівки та хімічної обробки для проявлення зображень, що суттєво впливає на роздільну здатність та здоров’я як пацієнта, так і персоналу.
Цифрові системи використовують цифрові детектори для створення знімка шляхом перетворення рентгенівського випромінювання на цифровий сигнал. Цей спосіб дозволяє моментально отримати зображення, передати його в інформаційну систему та обробити на робочій станції, при цьому,  з меншою дозою опромінення в порівнянні з аналоговим методом отримання зображення.

2. За методом дослідження

Апарати діляться на системи загального профілю (універсальні рішення для зйомки кісток, легень, черевної порожнини) та спеціалізовані вузькопрофільні пристрої, розроблені під конкретну анатомічну ділянку (мамографи, стоматологічні ортопантомографи тощо).

3. За конфігурацією

Ця класифікація визначає функціональні можливості стаціонарного комплексу:

• На 2 робочі місця. Золотий стандарт для загальної рентгенографії. Дозволяє виконувати статичні знімки за допомогою рентгенпрозорого столу та вертикальної Баккі-стійки.
  
• На 3 робочі місця. Розширений діагностичний комплекс. Окрім статичних знімків, він дозволяє проводити рентгеноскопію (флюороскопію) – дослідження процесів у режимі реального часу.

4. За мобільністю

Основна відмінність базується на можливості пересування обладнання:

• Стаціонарні. Монтуються у спеціально підготовленому приміщенні та не можуть бути переміщені без демонтажу.
  
• Мобільні. Оснащені колісною базою або є переносними, що дозволяє проводити діагностику в будь-якій точці лікарні або за її межами.

Конструктивні типи рентгенапаратів

1. Стаціонарні (класичні) системи

Це фундаментальне обладнання для рентген-кабінетів, яке монтується на тривалий термін. За типом механіки та кріплення вони поділяються на:

• Стельові системи. Рентгенівська трубка кріпиться на телескопічному підвісі, який рухається по рейках на стелі (поперечний та поздовжній хід).
  ➱ Особливості: Забезпечує максимальну свободу рухів та позиціонування.
  ➱ Вимоги: Найскладніша і найдорожча система. Потребує приміщення з високою стелею та посиленими перекриттями для монтажу рейок.
  ➱ Приклад: Lucerna DR C.
• Підлогові системи. Трубка закріплена на вертикальній колоні, що рухається вздовж столу по рейці на підлозі.
  ➱ Особливості: Найпопулярніший варіант для стандартних приміщень. Трубка може обертатися, рухатися вертикально та горизонтально.
  ➱ Нюанс: Має меншу ергономічну свободу пересування, проте значно простіша в монтажі та обслуговуванні.
  ➱ Приклад: Lucerna DR F, DigiEye 330, DigiEye 350.
• Системи типу U-дуга (U-Arm). Назва походить від форми штатива, де випромінювач і детектор знаходяться на єдиній дузі, що позиціонується навколо пацієнта.
  ➱ Особливості: Компактне рішення "все в одному", що дозволяє в компактнішому просторі розмістити потужну систему.
  ➱ Приклад: Lucerna U-Arm.

2. Мобільні рішення

Апарати, створені для можливості роботи поза межами рентген-кабінету.

• Палатні (пересувні) апарати. Потужні установки на колісній базі.
  ➱ Конструкція: Вертикальна колона з трубкою на масивній основі. Задля забезпечення легкості користування та безпеки можуть оснащуватись моторизованим приводом (від вбудованого акумулятора) та сенсорами габаритів ("бамперами"), що автоматично зупиняють прилад при наближенні до перешкоди, щоб уникнути травмування.
  ➱ Автономність: Просунуті системи працюють від вбудованих акумуляторів, що дозволяє робити серії знімків без підключення до мережі живлення.
  ➱ Приклад: MobiEye 700, Genève 40M, MatriX DR.
• Портативні апарати. Ультракомпактні пристрої, які оператор може переносити в руках (вага до 5 кг).
  ➱ Конструкція: Мають ергономічний дизайн, що дозволяє з легкістю проводити діагностику в польових умовах.
  ➱ Продуктивність: Оснащені літієвими батареями, здатними виконувати сотні експозицій на одному заряді. Ідеальні для екстреної медицини, та виїздів.
  ➱ Приклад: ADX6000FB.

3. Хірургічні системи (С-дуга) 

Спеціалізоване обладнання для візуалізації в операційних.

• Мобільні С-дуги: Компактні системи на колесах, які можна переміщати між операційними залами. Використовуються для ортопедії, травматології та урології.
  ➱ Приклад: Neeo C-Arm R9, Genève 40M C-Arm.
• Ангіографи: Потужні комплекси, що монтуються в операційній. Вимагають окремого проектування приміщення. Використовуються для складних втручань на серці та судинах.

Сфери клінічного застосування рентгенів

Вибір конструкції рентгенапарату напряму залежить від клінічних задач відділення та стану пацієнтів.

1. Мобільні (палатні) рентгенапарати

Сфера: Відділення інтенсивної терапії, реанімація, відділення невідкладної допомоги, дослідження в палаті.
Це обладнання для пацієнтів, які не можуть безпечно дістатися до рентген-кабінету.

• Головна перевага – можливість проведення обстеження безпосередньо біля ліжка хворого. Хоча мобільні версії зазвичай мають меншу потужність генератора (30–40 кВт) порівняно зі стаціонарними (50–80 кВт), сучасні моделі забезпечують достатню якість для діагностики пневмоній, пневмотораксу чи контролю встановлення катетерів.

2. Портативні апарати

Сфера: Екстрена медицина, військово-польова хірургія, медицина катастроф.
Критично важливі в зонах бойових дій (на передовій, стабілізаційних пунктах), після влучань в інфраструктуру або при ДТП.

• Переваги: Автономність (працюють від акумулятора), вага до 5 кг, можливість перенесення в рюкзаку.
• Особливості: Ідеальні для швидкого скринінгу кінцівок, черепа та ОГК.

3. Хірургічні системи (С-дуга)

Сфера: Операційні блоки (травматологія, ортопедія, урологія, судинна хірургія).
Їх також відносять до мобільних систем через гнучкість, але їхня функція – не статичний знімок, а інтраопераційний контроль. Рентгенівська трубка та детектор розташовані на С-подібному штативі, що обертається навколо пацієнта, забезпечуючи візуалізацію в реальному часі.

• Застосування: Незамінні при інвазивних втручаннях (репозиція кісток, нефролітотрипсія в урології).
  
• Збереження даних: Орієнтовані на «живе відео», тому мають специфічну пам'ять. Результати зазвичай експортуються на зовнішні носії (USB, диски), передаються в мережу PACS або друкуються на спеціальних термопринтерах.

4. Системи типу U-дуга (U-arm)

Сфера: Рентгенологічні відділення, травмпункти, приватні медичні центри з обмеженою площею.
Це універсальні цифрові системи, де рентгенівська трубка та детектор знаходяться на єдиній обертовій дузі.

• Переваги: Компактність (займають мало місця) та швидкість. Дозволяють виконувати знімки в положенні стоячи, сидячи або лежачи на каталці, не перекладаючи пацієнта на стіл, що критично важливо при травмах. Унікальне розташування трубки та детектора робить ці системи ідеальним вибором для великого потоку досліджень грудної клітини.

5. Стельові рентгенапарати

Сфера: Великі діагностичні центри, відділення політравми, стаціонари з високим потоком пацієнтів.
Телескопічне кріплення дозволяє рухати джерело випромінювання навколо нерухомого пацієнта під будь-яким кутом.

• Вимоги: Потребують приміщення з високою стелею та міцними перекриттями, здатними витримати вагу рейкової системи та масивної трубки. Забезпечують найкращі можливості позиціонування.

6. Підлогові рентгенапарати

Сфера: Поліклініки, планові відділення радіології.
Класичні стаціонарні системи, які, як і стельові, забезпечують високоякісну детальну візуалізацію та широкий спектр налаштувань.

• Відмінність: Трубка закріплена на вертикальній колоні, що рухається по підлозі, що спрощує монтаж. Оптимальний вибір для рутинних потокових досліджень.

★ Чек-лист: 5 ключових питань для вибору рентгенівської системи

1. Яким є профіль відділення та клінічні задачі?
Це визначає тип конструкції та додатковий функціонал.

• Хірургічний профіль (урологія, судинна хірургія, травматологія): Необхідна С-дуга для інтраопераційного контролю.
  
• Первинна діагностика (приймальне відділення, поліклініка): Оптимальним вибором є стаціонарний комплекс на 2 робочі місця. Це універсальне рішення.
  
• Спеціалізована ортопедія: Критично важливою є наявність функції зшивання знімків (Stitching) для візуалізації хребта та кінцівок по всій довжині.

2. Які архітектурні обмеження приміщення?
Площа приміщення та висота стелі часто диктують вибір моделі.

• Обмежена площа: Раціонально розглянути систему типу U-дуга, яка поєднує стійку та стіл в одній конструкції.\
• Високі стелі та велика площа: Дозволяють встановити стельову підвісну систему, що забезпечує максимальну ергономіку.ї

3. Яке прогнозоване навантаження (потік пацієнтів)?
Це питання визначає необхідну потужність та ресурс трубки.

• Високий потік (24/7): Потрібен стаціонарний апарат з високопродуктивною трубкою (висока теплоємність анода) та рентгенпрозорі каталки, щоб не втрачати час на перекладання пацієнтів.
• Низький/Середній потік: Можна розглядати системи середнього цінового сегмента з базовими характеристиками теплоємності.

4. Особливості цільової групи пацієнтів?

• Педіатрія: Необхідні спеціальні низькодозові протоколи та високочутливі детектори, щоб мінімізувати опромінення.
• Баріатричні пацієнти (надмірна вага): Для якісної візуалізації пацієнтів з надлишковою вагою потрібен генератор потужністю не менше 50-65 кВт. Слабкий генератор не забезпечить достатню клінічну інформативність отриманого знімку.

5. Які параметри електромережі закладу? 

• Більшість потужних стаціонарних систем вимагають підключення до трифазної мережі 380 В.
• Якщо в закладі доступна лише мережа 220 В, вибір звужується до менш потужних систем з накопичувачами енергії (конденсаторні генератори) або мобільних апаратів.

Зв'яжіться з нами для консультації та підбору обладнання.

+380 (67) 240-41-96
med@hlr.ua