Онкомаркери: види, методи та обладнання для виявлення

В медичній практиці існують терміни «біомаркери» та «онкомаркери». Біомаркери - це загальне визначення речовин, що утворюються в підвищеній концентрації в організмі пацієнта як реакція на запальний процес. Якщо біомаркери мають ширше значення й використовуються в усіх напрямках медицини, то термін «онкомаркери» застосовують лише в онкології.

Онкомаркери — це специфічні антигени,  які утворюються в організмі у відповідь на розвиток злоякісного процесу. Це можуть бути білки, ферменти, гормони або інші речовини, які виділяються організмом на ріст пухлини. Їх визначення у крові, сечі та інших біологічних рідинах є важливим етапом діагностики, моніторингу лікування та оцінки прогнозу саме онкологічних захворювань. 

Зверніть увагу, що підвищений рівень онкомаркерів не завжди свідчить про наявність раку, а нормальний рівень не гарантує його відсутності. Тому для точної діагностики необхідно використовувати комплексний підхід, що включає не лише аналіз крові, а й різні методи обстеження та консультацію з фахівцем. 

При підвищеному рівні онкомаркерів варто провести додаткові дослідження для підтвердження діагнозу. Якщо діагноз раку підтверджено й виявлено високий рівень онкомаркерів, моніторинг їх динаміки може допомогти в оцінці ефективності обраного лікування.

Окрім основного завдання аналізу на онкомаркери (спростування або підтвердження раку) його ще використовують для визначення відповіді організму на проведену терапію та дослідження ефективності дії лікарських засобів.

Для правильного вибору онкомаркера, який необхідно визначити, слід  встановити мету його визначення  (наприклад, виявлення раку на ранній стадії або оцінку ефективності  призначеної терапії) та обрати вид  біологічного матеріалу для дослідження (рідина чи тканина). 

Види онкомаркерів

Онкомаркери поділяються на кілька груп залежно від їх походження та специфічності:

• загальні онкомаркери — відображають наявність пухлинного процесу без уточнення його локалізації;
• специфічні онкомаркери — вказують на певний тип раку (наприклад, PSA використовують  для діагностики  раку передміхурової залози);
• умовно специфічні онкомаркери — можуть бути підвищені при кількох видах пухлин або неонкологічних захворюваннях (наприклад, CA-125).

Чи ефективні онкомаркери?

Ефективність онкомаркерів залежить від їх чутливості та специфічності. Вони є інформативним інструментом для:

• Скринінгу певних груп ризику.
• Підтвердження діагнозу у поєднанні з іншими методами.
• Моніторингу лікування та оцінки рецидивів. 

Проте онкомаркери не завжди є достатньо точними для встановлення  діагнозу на ранніх стадіях, тому їх застосовують у комплексі з іншими методами діагностики.

Використання онкомаркерів для  скринінгу та у клінічній практиці є досить обмеженим. Найбільше значення їх визначення має при діагностиці раку яєчників та передміхурової залози.

Основні онкомаркери для різних органів

Онкомаркер молочної залози

CA 15-3 та CEA використовуються для моніторингу раку молочної залози. HER2 визначається  при агресивних формах пухлин і допомагає підібрати таргетну терапію.

Онкомаркер печінки

Альфа-фетопротеїн (AFP) є основним маркером для гепатоцелюлярної карциноми та пухлин яєчників.

Онкомаркери матки

CA-125 вказує на можливий рак ендометрію чи яєчників, особливо в комбінації з УЗД та іншими діагностичними методами.

Онкомаркери шлунково-кишкового тракту 

Маркер CA 19-9 є показником пухлин підшлункової залози та жовчних протоків. CEA, також може використовуватися для діагностики раку товстого кишківника.

Онкомаркери шлунка

CEA та CA 72-4 використовуються для діагностики та моніторингу лікування раку шлунку.

Онкомаркери легень

CYFRA 21-1 та NSE вказують на дрібноклітинний та недрібноклітинний рак легень відповідно.

Ономаркер щитоподібної залози

Thyroglobulin (Тироглобулін) застосовується для діагностики раку щитоподібної залози.

Онкомаркери для жінок та чоловіків

Онкомаркери для жінок

• Онкомакер CA-125
• використовується для діагностики раку яєчників;
• може підвищуватись при ендометріозі, міомах та запальних процесах малого тазу.
• Онкомакер HE4 (Human Epididymis Protein 4)
• є більш специфічним маркер для діагностики раку яєчників, особливо у поєднанні з CA-125.
• Онкомакер CA 15-3 та CEA (раково-ембріональний антиген)
• застосовуються для моніторингу раку молочної залози;
• CEA може також підвищуватися при інших типах раку, таких як колоректальний рак.
• Онкомакер SCC (Squamous Cell Carcinoma Antigen)
• використовується при діагностиці раку шийки матки.
• Онкомакер AFP (Альфа-фетопротеїн)
• застосовується при підозрі на рак печінки або герміногенні пухлини (яєчників).
• Онкомакер β-ХГЛ (бета-хоріонічний гонадотропін людини)
• використовується для виявлення трофобластичних пухлин (наприклад, хоріонкарциноми).

Онкомаркери для чоловіків

• Онкомакер PSA (простатспецифічний антиген)
• основний маркер для раку передміхурової залози.
• у підвищених значеннях PSA важливо також враховувати можливість доброякісної гіперплазії простати.
• Онкомакер AFP (альфа-фетопротеїн)
• застосовується для діагностики раку печінки або герміногенних пухлин яєчок.
• Онкомакер β-ХГЛ (бета-хоріонічний гонадотропін людини)
• використовується для виявлення пухлин яєчок, особливо несеміномних пухлин.
• Онкомакер РЕА, CEA (раково-ембріональний антиген)
• використовується для діагностики раку кишківника, легень та інших локалізацій.
• Онкомакер NSE (нейронспецифічна енолаза)
• використовується для діагностики  дрібноклітинного  раку легенів та нейроендокринних пухлин. 

Онкомаркер РЕА, СЕА

Один із найпоширеніших онкомаркерів. Даний аналіз використовують при комплексному обстеженні та оцінці розвитку пухлинного процесу. Його підвищена концентрація може свідчити про наявність злоякісних утворень різної локалізації: рак шлунка, передміхурової залози, молочних залоз, товстого кишківника тощо.

Методи виявлення онкомаркерів

Аналіз крові на онкомаркери - це основний метод визначення онкомаркерів. Для цього використовуються різні методи визначення, зокрема імуноферментний аналіз (ІФА). Маркер визначається за допомогою спеціальних реактивів, які взаємодіють із специфічними білками, що синтезуються пухлиною.

У таблицях з результатами аналізів зазвичай наводять показники норм для кожного маркера. Наприклад:

• CA-125: < 35 од/мл
• PSA: < 4 нг/мл

Готуючись  до аналізу крові на онкомаркери слід знати, що:

• аналіз здають натщесерце;
• не рекомендується палити та вживати алкоголь перед дослідженням;
• слід уникати фізичних навантажень та стресу перед здачею крові;
• варто проінформувати лікаря про прийом ліків, а за можливості,  не приймати ліки за кілька днів до дослдідження.

Топ-5 поширених питань про онкомаркери

1.Що таке онкомаркери? 

Це специфічні речовини, що виробляються в організмі як реакція на розвиток пухлини або запального процесу.

2. Чи потрібно здавати аналіз крові на онкомаркери?

Це доцільно за рекомендацією лікаря, особливо для груп ризику чи моніторингу лікування.

3. Чи показують онкомаркери рак на ранній стадії?

Не завжди. Вони більш ефективні для моніторингу та оцінки лікування.

4. Яка роль онкомаркерів після хіміотерапії?

Після хіміотерапії рівень онкомаркерів може допомогти оцінити ефективність лікування та ризик рецидиву. Зниження рівня маркерів свідчить про успішне лікування.

5. Чи є онкомаркери достовірним  методом діагностики?

Як вже говорилося вище, онкомаркери не завжди є надійним методом первинної діагностики. Їх підвищений рівень може спостерігатися як при доброякісних новоутвореннях, так і при  запальних процесах. Для підтвердження  раку завжди використовуються  інші методи: біопсія, КТ, МРТ або УЗД.

Обладнання для визначення онкомаркерів

Процес дослідження починається зі збору біологічного матеріалу (кров, сеча, тканини), який потім обробляється на відповідному обладнанні. Після автоматичного аналізу отримані дані дозволяють визначити наявність і концентрацію специфічних онкомаркерів, що вказують на можливий розвиток пухлини або її стадію.

Для визначення онкомаркерів використовуються сучасні медичні та лабораторні технології, що забезпечують високу точність та швидкість досліджень. Основними приладами є:

1. Імуноферментні аналізатори (ІФА) – автоматизовані системи, що проводять імуноферментний аналіз (ELISA). Метод полягає у виявленні онкомаркерів за допомогою специфічних антитіл, що реагують з антигенами пухлин у крові пацієнта.
2. Біохімічні аналізатори – використовуються для кількісного визначення білків і ферментів, пов'язаних з розвитком пухлинних процесів.
3. Хемілюмінесцентні аналізатори – пристрої, що забезпечують високу чутливість, визначаючи онкомаркери шляхом реакцій з хемілюмінесцентними реагентами, що світяться при зв'язуванні з певними антигенами.
4. ПЛР-аналізатори (полімеразна ланцюгова реакція) – виявляють генетичні мутації та специфічні фрагменти ДНК пухлинних клітин, що є маркерами злоякісних новоутворень.
5. Мас-спектрометри – дозволяють аналізувати протеїни та метаболіти у зразках крові чи сечі, що є потенційними онкомаркерами.

Особливо важливу роль у визначенні онкомаркерів відіграють ІХЛА-аналізатори. З їх допомогою відбувається моніторинг терапії та виявлення рецидивів раку, що робить обладнання ключовим інструментом сучасної лабораторної діагностики.

Висновки

Онкомаркери є важливим інструментом у діагностиці, лікуванні та моніторингу онкологічних захворювань, але паралельно з аналізом на онкомаркери слід застосовувати додаткові дослідження. 

Використання сучасного обладнання, наприклад такого як ІХЛА-аналізатори від med.hlr.ua, підвищує точність та ефективність аналізів, допомагаючи лікарям своєчасно діагностувати рак та контролювати хід лікування.

Хочемо зазначити, що самодіагностика та самолікування є небезпечним, тому обирайте лікаря-професіонала, що проаналізує ваші скарги та проведе відповідну діагностику.  Ставити діагноз може лише професіонал керуючись медичними данними. 

Читайте також: Загальнолабораторні дослідження та повний чекап організму