Проблеми виявлення вірусу імунодефіциту котів

Негативно впливає на ефективність лікування складний процес діагностики вірусу імунодефіциту, а неправильно встановлений діагноз призводить не тільки до неефективного лікування, а і збільшує ризик поширення інфекції серед інших тварин. Тому точність діагностики вірусу імунодефіциту котів має величезне значення для ефективного контролю за поширенням захворювання. Складність у діагностуванні імунодефіциту котів полягає у неспецифічному характері клінічних проявів, швидкому прогресуванні супутніх захворювання та потребі у спеціалізованих тестах.

Що собою представляє вірус імунодефіциту котів (FIV)?

Вірус імунодефіциту котів (Feline immunodeficiency virus, FIV) — це представник ретровірусів з родини Lentivirus, дуже подібний до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), як будовою самої вірусної частинки, так і життєвим циклом та патогенезом. Він не становить загрози для людей, не стійкий у зовнішньому середовищі й основний шляхом передачі є укус хворої тварини. 

Основна небезпека вірусу імунодефіциту котів (FIV) полягає у:

• відсутності чіткого інкубаційного періоду;
• тривалий безсимптомний перебіг інфекції, який може тривати навіть протягом усього життя
  тварини;
• розвитку супутніх захворювань під час активної фази.

Більшість клінічних симптомів зазвичай не пов’язані з розвитком імунодефіциту, а є наслідком вторинних інфекцій, які виникають на фоні слабкого імунітету у тварини.

У перші декілька тижнів після зараження ВІК може спостерігатись:

• легка лихоманка;
• млявість, яка супроводжується лімфаденопатією і нейтропенією, які, своєю чергою, можуть тривати декілька тижнів і потім зникати.

Тварина при цьому тривалий час виглядає повністю здоровою до моменту появи іншої інфекції, однієї або декількох, і підозри на розвиток проблем з імунітетом. Одним з частих супутніх проблем у котів з імунодефіцитом є розвиток гінгвіостоматиту, який значно ускладнює і погіршує умови життя тварини.

Точне та швидке визначення інфікованих тварин для ізоляції та подальшого лікування допоможе запобігати поширенню хвороби серед інших котів. Враховуючи особливості перебігу імунодефіциту та неспецифічний характер симптомів, встановлення діагнозу має бути комплексним. Це означає, що діагностика має включати як прямі, так і непрямі методи тестування. На сьогодні рекомендується розпочинати діагностику з оцінки наявності або відсутності антитіл до капсидних вірусних білків, а потім проводити підтвердження присутності вірусної нуклеїнової кислоти. Саме такий підхід до тестування допомагає уникнути помилково негативних результатів і точно встановити діагноз.

Наша компанія пропонує комплексний підхід до діагностики цього захворювання. Використовуючи імунофлуоресцентний аналізатор і тест-систему для визначення антитіл до вірусу імунодефіциту котів — FIV Ab від Migibio —, можна оцінити серологічний статус тварини. Для підтвердження результату за допомогою аналізатора визначення нуклеїнових кислот та діагностичного набору для визначення РНК вірусу імунодефіциту котів — FIV EasyNAT від Ustar — можливо підтвердити або спростувати імунодефіцитний статус тварини.

Дізнатися детальнішу інформацію про аналізатори Migibio та Ustar можна за посиланням.

ЗАМОВЛЯЙТЕ ВЕТЕРИНАРНІ АНАЛІЗАТОРИ ВІД Migibio ТА Ustar В КАТАЛОЗІ ХЛР ВЖЕ ЗАРАЗ

Слава Україні!